Астропсихологія

Про усвідомленість і роботу над собою. Для чого ми прийшли на Землю, з якою метою, хто ми? Відповіді на ці запитання вже були дані людству багато століть тому, але мало хто зараз займається їх пошуком. Шукати починають тоді, коли в житті настає повний крах. Крайня точка – депресія, організм вмикає захист і не дає людині розтрачувати життєвий ресурс на зовнішні обставини – стосунки, робота, гроші, соціальна активність. Проблема в тому, що знайти вихід швидко не вдасться, оскільки в людини в такому стані сил немає навіть на розумовий процес, не те, що на пошук сенсу. А ще потрібно знати, на що дивитися і що бачити – в інших і в собі.

Оскільки давно займаюся цими темами, доля періодично зводила мене з людьми, які постійно перебували в стані усвідомленості. Це викликало запитання, на які тоді не було відповідей. Зараз вони з’явилися частково.

Що таке усвідомленість? Для початку потрібно відповісти на запитання – що таке людина. Усе, що відбувається негативного (або людині здається, що в неї в житті настала чорна смуга), відбувається в маленькій верхівці айсберга, яка називається УМ. Це склад свідомого і несвідомого досвіду, який впливає на життя і створює неприємні відчуття, емоції, події, тобто симптоми, з якими працюють психологи. Керує всім цим «щастям» МОЗГ.
Інша частина системи – це, власне, людська свідомість. Вона багаторівнева. Набагато більша, ніж невеликий розум. Занурюючись усередину, можна спостерігати за тим, як вона поводиться, що відчуває, що думає, відчуває. А вона постійно щось домислює, вигадує, накручує, навіть те, що ще не сталося. Більшість людей своєю увагою завжди перебувають у РОЗУМІ й доводять себе до щонайменше тривожного стану, занепокоєння. Це в кращому випадку. По суті, увага перебуває поруч із нормальним життям, спокоєм, задоволенням, самодостатністю. Тому що РОЗУМ – це частина ЛЮДИНИ як глобальної системи, Всесвіту, якщо хочете. Варто перевести увагу глибше, як настає спокій. А цю навичку потрібно тренувати, просто так вона не дається, особливо, якщо особистість протягом життя побувала в серйозних переделках і має негативний досвід. Далі настає момент ухвалення рішення, відповідальності за подальшу усвідомлену позицію, і особистість починає рухатися вглиб себе, не звертаючи уваги на події, що відбуваються. Вони в будь-якому разі будуть, тому що до моменту усвідомлення сенсу життя і завдання душі людина встигла накуролесити з УМА (горе від розуму) багато всього, чого не варто було б робити. І тепер доводиться нести за ці рішення відповідальність. Цьому є спеціальний термін – КАРМА. Щоб її відпрацювати, потрібен час, усвідомлена позиція і терпіння.
Отже, будь-яка ситуація – на благо. Щоб зрозуміти, поміняти місцями головне і другорядне. А найважливіше – зробити людину щасливою всередині. Логіка душі – на першому місці, логіка розуму – на другому. Увага до себе – і вперед.

Про відповідальність

Відсутність знань, як працює система під назвою Людина та її свідомість, призводить до виникнення нібито поганих і небажаних подій у житті, а також тривоги.

Чи готові ви нести відповідальність за свої вчинки та їхні наслідки?

У свідомість людини входить рівень під назвою каузальне тіло. Ось воно якраз і відповідає за причинно-наслідкові зв’язки, які відбуваються щодня. Центр каузального тіла – горло. Проблеми з горлом на фізичному плані свідчать про те, що людина хотіла щось сказати, але не змогла, не наважилася, не вибрала «сказати». Або не хотіла говорити, але вирвалося, не стрималася. Недомовленість або вимовляння зайвого – крайні точки вчинків. До них бажано не доводити.

Першим сигналом про неблагополуччя є занепокоєння. Якщо вчасно не задуматися і не вжити заходів, занепокоєння переростає в тривогу. Тобто, люди ігнорують маленьку незручність, сподіваючись, що «вона сама» піде. Не піде. Тричі зроблений вчинок – сигнал мозку для утворення звички діяти саме таким чином. Найприкріше – навпаки теж працює, і теж тричі, і теж звичка, але така, що працює на позитивні зміни.

Як і все інше, відповідальність розподіляється в особистості нерівномірно. Десь більше, десь менше, десь немає зовсім. Є положення Сонця в натальній карті, які передбачають серйозно вчитися цьому почуттю або стану – називайте, як хочете.

У багатьох слово відповідальність ніяк не відгукується всередині і життя в таких випадках не складається. Або якісь сфери не працюють, але ж хочеться, щоб усе було добре. Як же досягти цього «добре»? Процес довгий і передбачає концентрацію уваги. Спробую описати.

Перш ніж віддати, потрібно мати самому. Уявімо: у людини немає зайвої енергії для піклування про інших – чоловік, дружина, діти. Що вона може дати? У неї і для себе мало, а створила сім’ю і змушена давати те, чого немає. Через це починаються скандали, претензії і та людина змушена відмовлятися від сім’ї. Але легше від цього не стає.

Або інший поширений запит: немає грошей. Немає на себе, а треба ще забезпечувати тих, за кого взяв відповідальність, наприклад, дітей. Знову проблема. Навіть якщо відмовитися від дітей, на себе все одно не вистачає. Виникає паніка, лінь, емоційні бурі, страждають стосунки і самооцінка. Тож треба розбиратися і щось змінювати, чогось вчитися.

Перший крок – узяти відповідальність за себе, за своє життя. Зрозуміти, що всі, абсолютно всі ситуації людина створює САМА. Точніше, створює її мозок – він на ці справи майстер. Для чого: щоб позбутися чужих установок і почати жити своїми. Зламати чиїсь ідеали (найчастіше батьківські) складно і страшно, але саме через це і потрібно пройти. У момент ломки людина відчуває не дуже приємні емоції, точніше сказати, дуже неприємні. Система щосили намагається зберегти те, що є, підсвідомість вмикає один за одним контури захисту – лінь, страх, болячки. Мало хто доходить до усвідомлення після такої внутрішньої атаки. І скочується в ще важчі ситуації, які знову-таки – створює сам (авось дійде до мене, якщо опуститися на саме дно).

Другий крок – навчитися заходити у свій простір. Як хочете, так і розумійте це поєднання слів. Практика показує, що люди зазвичай розуміють правильно. І перебувати в цьому просторі постійно, від слова ЗАВЖДИ. Згадайте вираз «вийшов із себе», коли людина нервує, вмикає емоції, лається, істерить. Так ось вона просто вийшла зі свого простору і почала діяти зовні. Нічого доброго з цього не виходить. Більшість із нас перебувають зовні постійно і дивуються, чому починається депресія, апатія або навпаки – прокидається маніакальність. Знову-таки – справа в роботі мозку. Якщо конфлікт у лівій півкулі – буде гіперактивність, тобто маніакальність, людина постійно намагається щось робити, щоб поліпшити ситуацію. Це її виснажує. Якщо в правій – одразу звалюється в депресію.

Але за умови перебування у своєму «будиночку», все відбувається дуже просто. Є час попрацювати, відпочити, подумати, відчути радість. Саме спокійна радість і є тим мірилом, за яким можна орієнтуватися в поняттях «добре» мені чи «погано».

Третій крок – працювати над цим станом доти, доки він не стане нормою. Тут включаємо студента і просто робимо, як у школі. Якщо щось починає виходити і людина кидає ці заняття з собою, відбувається відкат. Тобто повернення на колишній рівень життя. Таке падіння з висоти зазвичай сприймається дуже болісно, хочеться кинути, бо ж уся система типу не працює. Але все працює – перевірено. Просто людина ще не досягла автоматизму. Знову про мозок. Звички – штука сильна, і мозок їх формує. Щоб отримати новий стан, потрібні нові звички. Уявіть, ви 40 років жили батьківськими переконаннями і цінностями, і вони не давали вам просунутися. А потім за пару днів хочете все змінити. Не вийде за пару днів – теж перевірено. Саме так мислять люди, які чекають чарівної пігулки або пенделя. Працювати довго і наполегливо ніхто не хоче, навіть якщо знає, як це робиться. На жаль, мало хто починає з розуміння і визнання власної відповідальності.

Перед бесідою з клієнтами я зазвичай дивлюся натальну карту. Бо Сонце (відповідальність – це його якість) може розташовуватися в одному з дванадцяти домів гороскопа і давати різні результати, критеріїв багато. Потрібна оцінка, наскільки складно людині буде працювати і на який час розраховувати, щоб отримати хороший результат.